Тобі - 55 років!
А я 23 роки щоранку поспішаю до свого робочого місця, у свій другий дім (інколи здається, що перший) - школу №77
м.Львова.
Як багато яскравих моментів та позитивних емоцій за цей час пережила я.
Тут пройшли найкращі роки мого життя!
Скільки цікавого і незабутнього було у стінах школи, яка стала місцем, де тебе чекають друзі, колеги, допитливі
оченята учнів, де кожен день є неповторним і непередбачуваним. Тут можна
поділитися таємницями, порадіти успіхам, отримати слушні поради. Тут завжди можна бути собою. І це, мабуть, найголовніше!
Це найкраща школа, бо вона наша з
вами!
Я вдячна своїм учням, які завжди нагадують нам, що в душі треба залишатися
дитиною, що треба вміти не помічати їхніх витівок.
Я дякую випускникам, які не забувають про нас, і приводять у рідну школу
своїх діток.
Я дякую колегам за підтримку, розуміння, співпрацю, терпіння, за спільну
каву, за незабутні неформальні зустрічі та екскурсії.
Я дякую батькам наших вихованців за
найкращих у світі дітей: розумних, талановитих, вихованих
і непосидючих.
Рідна школо! Бажаю тобі завжди і у всьому бути ПЕРШОЮ!
Нехай твої вікна завжди світяться турботою і щастям
дитинства!
Стефанюк Оксана Анатоліївна